ПАТИ́НКИ, ів, мн. (одн. пати́нок, нка, ч.), заст. Туфлі без закаблуків у деяких східних народів. Тихо ступали жовті патинки [Фатьми] по кам’яних сходах (Коцюб., І, 1955, 395); Старі й молоді в пейсах, в довгих лапсердаках, в патинках обліпили гарбу з гноєм, везуть, спітнілі (Вас., Незібр. тв., 1941, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 93.