ПАСТУША́, а́ти, с. Підліток, що пасе стадо, череду, отару і т. ін. Ще малого вабила мене осінь тими жаркими терновими огнями.., що ми, сільські пастушата, розкладали в полі (Вас., II, 1959, 262); Коли-не-коли проїде селянин возом, пастушата переженуть худобу через дорогу, схопиться вихрик куряви (Гончар, II, 1959, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 91.