ПАСПОРТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до паспортизува́ти. Художні тексти [хрестоматії з української народної творчості] "паспортизовані", тобто зазначено, коли, де й від кого вони записані, з якого джерела перенесені до посібника (Вітч., 1, 1961, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 89.