ПА́СОМКО, а, с. Те саме, що па́сомце. Літнє надвечір’я. Повітря немов стоїть і не шелесне. Вгорі тихо пропливають сріблясті й ніжні пасомка (Смолич, І, 1947, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 89.