ПАСОВИ́ЩЕ, а, с. Ділянка землі з трав’янистою рослинністю, де пасеться худоба, птиця. Культурні пасовища сприяли тому, що молочне тваринництво колгоспу стало рентабельним (Колг. Укр., 1, 1966,21); Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (Рильський, І, 1956, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 88.