ПА́СМУГА, и, ж. Те саме, що сму́га. Сонце пофарбувало воду в блідо-голубі і жовтогарячі пасмуги (Перв., Материн.. хліб, 1960, 144); Лице боярина облилося червоною пасмугою злості (Фр., VI, 1951, 46); Ще небо було чисте, але вже на небі почали виринати довгі пасмуги хмарин (Круш., Буденний хліб.., 1960, 345); Диму пасмуги червоні Лизнули баштові горби (Мал., II, 1948, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 88.