ПА́СИНКІВ, кова, кове. Прикм. до па́синок 1; належний пасинкові. Вскочила вона в пасинкову хату та й дверима гуркнула (Н.-Лев., II, 1956, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 85.