ПА́СЕРБ, а, ч. Те саме, що па́синок 1. Він також думав, що мусить заслужити відумерщину для пасербів доброю згадкою про небіжчика (Март., Тв., 1954, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 85.