ПАСА́Т, у, ч. Постійний сухий вітер в місцевості між тропіками та екватором. Вітри, які протягом цілого року дмуть від поясів високого тиску у напрямі до екватора, називаються пасатами (Фіз. геогр., 6, 1957, 116); Коли він [капітан] приїздить, то у Віталика з хлопцями тільки й розмов, що про далекі рейси, про пасати та про мусони (Гончар, Тронка, 1963, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 84.