ПАРШИ́ВО, розм. Присл. до парши́вий 2. — А все ж паршиво зробив, що взяв дитину — чистий клопіт... (Коцюб., І, 1955, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 83.