ПАРУБІ́ЙКО, а, ч. Хлопець, який стає парубком (у 1 знач.). Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (Хижняк, Тамара, 1959, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 80.