ПАРУБО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., діал. Парубкувати. Парубочили ми з Хомою, як рідні брати (Фр., І, 1955, 68); — Ей, сину, час ще парубочити… (Ірчан, II, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 81.