ПАРТІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., розм. Член Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС; до 1919 р. — РСДРП, до 1956 р. — ВКП(б)). Партієць той, хто дійсно допомагає будувати організацію, яка відповідає с.-д. принципам (Ленін, 20, 1971, 275); То ж більшовик, то ж партієць! — Кожен вам скаже в окрузі. Значить, маю якусь я міць, Значить, труднощів гори здужаю (Ус., І сьогодні.., 1957, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 78.