ПАРОПОВІ́ТРЯ́НИЙ, а, е.

1. Який складається з сухого повітря і водяної, звичайно перегрітої, пари. Вологовмістом повітря називається кількість водяної пари (в кг) в пароповітряній суміші, віднесена до 1 кг сухого повітря (Довідник сіль. будівельника, 1956, 463).

2. Який діє за допомогою повітря і пари. На сучасних автомобілях часто застосовують кришки горловини бензобака, які мають пароповітряний клапан (Автомоб., 1957, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 75.