ПАРО́ЛЬ, я, ч. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив "явку", сказав пароль (Коцюб., II, 1955, 208); Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не пропускав їх (Тют., Вир, 1964, 496); Петро кивнув їй з докором: — Чому ж не стукати, як домовились? Хіба пароля не знаєте? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 74.