ПАРОЗБІ́РНИК, а, ч. Резервуар, що служить для збирання пари (див. па́ра²1) і розподілу її на трубопроводах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 74.