Про УКРЛІТ.ORG

паровик

ПАРОВИ́К, а́, ч., розм.

1. Паровий казан або двигун. Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (Н.-Лев., II, 1956, 98); Розповідають, що коли він служив у економії Бразуля, то засперечався із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика (Тют., Вир, 1964, 79); * У порівн. Все з люльки [Карпо] пахкає, та все пахкає, мов паровик… (Коцюб., І, 1955, 305).

2. Те саме, що парово́з. На вокзалі — лемент гудків: спішно перетягаються паровики й вагони на лівий берег Дніпра (Еллан, II, 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 72.

вгору