ПАРНА́С, у, ч. (П велике). Гірський масив у Греції, який, за старогрецькою міфологією, служив одним з місць перебування Аполлона і муз. Ох, скілько муз таких на світі! Во всякім городі, в повіті! Укрили б зверху вниз Парнас (Котл., І, 1952, 234); // перен. (П велике й мале). Світ поезії, поезія взагалі або поетична творчість певного спрямування, певної країни і т. ін. Киньте, братики [поети], панський Парнас, Уберіться в простісіньку свитку! (Граб., І, 1959, 392); Й справжнім лірикам сьогодні Я схвильовано кажу: — Хто посмів його [верхогляда] пустити Разом з вами на Парнас? (С. Ол., Вибр., 1959, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 71.