ПАРАСТА́С, у, ч., заст. Заупокійна відправа. Старий сивий священик, обернувшись до церкви, почав правити здоровим басом парастас (Н.-Лев., III, 1956, 8); Господар підганяв шиплячим басом.: — Скорше, скорше, а то стара пронюхає і зіпсує наш парастас (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 66.