ПАРАЗИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Бути паразитом (у 1 знач.), вести життя паразита. Повитиця польова паразитує на трав’яній рослинності (Колг. Укр., 7, 1960, 23).

2. перен. Жити паразитом (у 2 знач.). На цій доброті та батьківській любові і паразитує тепер його син Геннадій… (Вол., Місячне срібло, 1961, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 64.