ПАПІ́СТ, а, ч. Прихильник папізму. [Годвінсон:] Хто ж між папістами пробув три роки, той їх звичаї чей же перейняв (Л. Укр., III, 1952, 22); В Німеччині, за часів Лютера, шкільна латинська драма стає одним з істотних знарядь полеміки і боротьби з папістами і Римом (Від давнини.., І, 1960, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 57.