ПА́НІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що па́ні. Найдорожча штука — висів у неї на стіні пан мальований,.. її батько покійний, князь вельможний. Хто було не прийде до панії з гостей, кожному пані оповістить: "Се мій татонько покійничок!" (Вовчок, І, 1955, 258); Раніш усіх заходиться співати. Неначе панії він [півень] щиро догоджав (Гл., Вибр., 1951, 117); Зараз за нею всунулась, ніби возом в’їхала, середніх літ панія.. Лемішковська назвала її гувернанткою своїх дітей (Н.-Лев., І, 1956, 169); — З вашою панією, якщо буде потреба, можете говорити (Смолич, І, 1958, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 47.