Про УКРЛІТ.ORG

панікадило

ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра з свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві. Спалахнуло [полум’я свічок] на високому іконостасі до самої бані, розтопило на щире золото іконостас і повисло під банями огняними краплями на панікадилах (Н.-Лев., II, 1956, 333); Древньоруські ливарники виготовляли… панікадила з складними мереживними візерунками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 417); Три батюшки служили, а благочинний за головного, ризи сіяли золотом, панікадило горіло, півчі трохи церкви не рознесли (Мик., Кадильниця, 1959, 58); * У порівн. На високій стелі висіла велика, наче в церкві панікадило, люстра, а стіни були завішені безліччю картин в позолочених рамах (Іщук, Вербівчани, 1961, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 46.

вгору