ПАНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-зневажл. до паня́. Михась сумлінно в пані Асі Навчав паняток за харчі (Воскр., І всерйоз.., 1960, 72); А, блазню, ти один! Панятко, графенятко! Ось до ушей твоїх я прикладу печатку Своєю шаблею, щоб шануваться вмів! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 55.