ПАНЩИЗНЯ́НИЙ, а, е, рідко. Прикм. до панщи́зна. Діялось це в тридцятих роках нашого [XIX] століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством (Коцюб., І, 1955, 334); — Ще панщизняну біду залишив нам небіжчик дід у цій хаті (Козл., Весн. шум, 1952, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 54.