ПАНЧІ́ШКИ, шок, мн. (одн. панчі́шка, и, ж.). Зменш.-пестл. до панчо́хи. Усі [дівчата] як одна у червоних черевичках і у білих та у синіх панчішках (Кв.-Осн., II, 1956, 17); Поки Леся натягала йому на ніжки панчішки, потяг [Андрійко] з купи Лесиних книжок фізику і з задоволенням шпурнув її на підлогу (Ів., Таємниця, 1959, 88); Прибігали до форту Кос-Арал казахські діти, від шестирічних малят, що ледве дріботіли худенькими ніжками в подертих хутряних панчішках, до довгов’язих незграбних підлітків.. у дірявих чоботях (Тулуб, В степу.., 1964, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 54.