ПАНТРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. Оберігати себе від кого-, чого-небудь, ухиляючись від якихось дій, вчинків і т. ін.; берегтися, остерігатися. Ольга зрозуміла, що тепер усе треба робити обережніше. Більше не показувала "бозі", що бере у руки. Пантрувалася (Кач., II, 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 52.