Про УКРЛІТ.ORG

пам'ятний

ПА́М’ЯТНИЙ, а, е.

1. Який добре зберігся в пам’яті, довго пам’ятається. З дивною яскравістю уявився парубкові пам’ятний джок, обізвалась в ухах мелодія "молдуваняски" (Коцюб., І, 1955, 235); Лихо, кажуть, пам’ятне, а я оце думаю, що й добро від доброго чоловіка довго згадується (Морд., І, 1958, 51); Багато часу минуло з того пам’ятного вечора, а ніщо не забувалось (Кол., Терен.., 1959, 195); // Такий, про якого пам’ятають; знайомий, відомий. Як мені пам’ятне тут усе. Онде ми ховалися з Галею від бурхливої зливи і верба, немов рідна мати, широкими вітами прикрила нас (Гур., Осок. друзі, 1946, 30); Коли б це був день або навіть вечір, Віктор здав би чемодан до схову і пішов би блукати по пам’ятних з дитинства вулицях (Руд., Вітер.., 1958, 111); // Вартий пам’яті, запам’ятовування; дорогий як пам’ять про кого-, що-небудь. — Заманувся тому Макарові мій мундир лейбгвардії.. Але самі подумайте, хіба ж можна такую пам’ятну цінність з двору збувати? (Баш, На землі.., 1957, 75); // Такий, якого не можна забути; незабутній. Ледве доносяться звуки пісні. Все про нього, все про славного, вічно пам’ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша (Хотк., II, 1966, 155); Чому весь час їй ввижається його усміхнене обличчя, таке миле, хороше, рідне? Невже таким пам’ятним є погляд його вабних очей, що не можна забути? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 188).

2. Який служить для запам’ятовування, для зберігання в пам’яті кого-, чого-небудь або для нагадування про когось, щось. У Моринцях і загалом у селах, які пов’язані з біографією Тараса Григоровича, є чимало так званих пам’ятних дерев (Вол., Самоцвіти, 1952, 122); У післявоєнні роки на Україні чимало зроблено у галузі монументальної пропаганди. Споруджено близько 9 тисяч нових пам’ятників — монументів, обелісків та інших пам’ятних знаків (Ком. Укр., 8, 1967, 27).

3. у знач. ім. пам’ятне́, но́го: ◊ Да́ти пам’ятно́го кому — побити, покарати кого-небудь так, щоб пам’яталося. — Їй-богу, — кажу до Левадихи, — нарву кропиви, та простягнімо Палажку коло криниці та даймо їй доброї прочуханки та пам’ятного, щоб не забувала відер (Н.-Лев., II, 1956, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 38.

вгору