ПАЛЯНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати. — Я гадав, що хоть арештують та цюпасом до села відішлють, — отже, не хотіли. Прийшлося самому, голому й голодному, паляндрувати. (Фр., II, 1950, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 33.