ПАЛЬЧЕНЯ́ТА, ня́т, мн. (одн. пальченя́, я́ти, с.). Зменш.-пестл. до па́льці (див. па́лець 1). Малі пальченята аж лущали, так він їх стуляв міцно в кулаки, надуваючись від кашлю (Мирний, І, 1954, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 35.