ПАЛЬТЕЧКО́, а́, с. Зменш.-пестл. до пальто́. Ми з дорослими й малими в двері втиснулись бочком. Ось на вішалку здали ми Леноччине пальтечко (Тич., II, 1957, 327); // зневажл. Недороге або старе, поношене пальто. Степан Васильович кидає припорошену [снігом] щуку прямо в кишеню благенького, на риб’ячім хутрі пальтечка (Стельмах, І, 1902, 646); Одягнений він був у стареньке демісезонне пальтечко, а під ним засмальцьований на бортах піджачок (Мокр., Сто.., 1961, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 35.