ПАЛА́Ш, а́, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю. На себе панцир натягає [Еней], Палаш до бока прив’язав (Котл., І, 1952, 212); Перелякані жовніри несподіваним нападком хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (Стор., І, 1957, 395); Хлопці в червоних — гордість душі! Блискають сріблом в бою палаші (Перв., З глибини, 1956, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 23.