ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти. З кратерів огонь своє палання ніс (Ус., Листя.., 1956, 152); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Перв., II, 1958, 138); Рильський в роки небувало жорстокої і важкої війни запалав таким ярим червоним цвітом.. враженої і розгніваної любові до Батьківщини, що це палання саме стало актом подвигу, актом духовного і мистецького геройства (Вітч., 3, 1965, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 20.