ПАЛАМАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Бути паламарем, виконувати обов’язки паламаря. [Роман:] Ціле літо у пасіці живе [батько], а зиму у попа паламарює… (Кроп., II, 1958, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 20.