ПАЙДИ́ТИ, и́ть, недок., безос., діал. Щастити, таланити. Такому господареві пайдитиме у господарстві (Номис, 1864, № 13414); Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 16.