ПА́ЖЕРА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що ненаже́ра. Як добрий, то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість [з’їсть], нікому не дасть (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 14.