ПАДІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. па́дати 1, 2, 5, 6, 9 — 11 і упа́сти1. При вільному падінні тіло зустрічає опір повітря (Курс мат. анал., II, 1956, 225); Крапля довбе камінь, не силою, а частим падінням (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 224); Рік падає, і спробуй — зупини Падіння. Вічність непоборна (Перв., І, 1958, 90); Захар теж упав під куп’ям, боляче ткнувши під ребра твердим патронташем. І здалося, що від його падіння здригнулася земля (Ле, Право.., 1957, 109); — Падіння цін і наді мною тяжить, мов петля (Стельмах, І, 1962, 40); Тривале харчове подразнення [у собак] незмінно викликає значне підвищення кров’яного тиску, яке прогресує під час досліду і змінюється його падінням в кінці досліду (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 22); Своїм походом за Урал в 1581-1584 рр. підготував [Єрмак] падіння Сибірського татарського ханства і приєднання Західного Сибіру до Росії (Іст. УРСР, І, 1953, 152); Обслуги біля мінометів стоять, вмиваючись потом, чорні, як негри. Але настрій у всіх збуджений, піднесений, бо щоразу надходять чутки про падіння то того, то іншого дота (Гончар, III, 1959, 54).
2. перен. Стан за знач. па́дати 7, 12. — Пам’ятайте, що не вторований шлях відкривається перед вами.. Будуть розчарування і падіння. Готові ви до цього? (Ткач, Арена, 1960, 110); Ідейна сліпота, моральна невихованість, відсутність глибоких переконань і принципів породжують соціальну розбещеність, безпринципність, моральне падіння, духовну спустошеність (Веч. Київ, 2.III 1966, 2); Панотець підвівся, блідий, перехняблений та жалюгідний у своєму падінні й гніві (Стельмах, Хліб.., 1959, 509); Жахливий був вираз її очей. Вся моральна твань, передчасна дозрілість і злісне смакування падіння відбились у тих темних нірках, як у мутному дзеркалі (Вільде, Сестри.., 1958, 279).
3. спец. Похиле положення по відношенню до горизонтальної поверхні (землі, її шарів, річок і т. ін.). Призначення нової машини — замінити відбійні молотки, застосовувані в шахтах з пластами крутого падіння (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 13.