Про УКРЛІТ.ORG

падлюка

ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб’ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця — каміння… (Фр., XIII, 1954, 394); — Запропонував [Кребс] з його допомогою переїхати до Берліна, до американського сектора. Розумієш, яка падлюка? (Собко, Запорука.., 1952, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 13.

вгору