ПАДКИ́Й, а́, е́, на що, до чого, діал. Який має сильну пристрасть до чого-небудь; охочий. Старий сидів насеред тротуару, серед тої купи людей, що збіглася з цікавості, падка на новинку і на скандал (Фр., VI, 1951, 415); Небагато науки пройшов — церковно-приходську закінчив, та до книжки був падкий (Стельмах, II, 1962, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 13.