ПА́ДАЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до па́дати.

2. у знач. прикм. Який спадає вниз; пов’язаний з таким спадом. Повітряну заслінку не можна довго тримати в закритому стані, особливо якщо маємо карбюратор з падаючим потоком повітря (Автомоб., 1957, 80); Величезна сила падаючої води здатна приводити в рух найважчі машини (Фіз. геогр., 5, 1956, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 12.