ПАВІА́Н, а, ч. Велика мавпа з пишною шерстю, видовженою мордою і майже червоними сідничними мозолями, що живе в Африці та Аравії. З гордістю походжала в клітці.. пара австралійських ягуарів, бешкетувала неспокійна макака з Індонезії, хизувався своєю красою і павіан Бобо з Нігерії (Веч. Київ, 13. IV 1966, 4); * У порівн. По станції сновигали озброєні люди: страшні, оброслі й дикі, немов павіани (Кач., II, 1958, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 7.