ПАВУ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до паву́к. — А це ж по-якому?.. так павуччя тілько стрибає! (Мирний, IV, 1955, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 10.