П’ЯТІРНЯ́, рідко П’ЯТЕРНЯ́, і, ж., розм. Долоня руки з пальцями; кисть руки. Люди хрестились не трьома пальцями, а всією п’ятірнею (Н.-Лев., II, 1956, 404); Христя, мов сонна, поворухнулася, спустила руку з печі. Свирид так і уп’явсь своєю п’ятернею (Мирний, III, 1954, 237); П’ятірнею зачісував [Євген Вікторович] назад чорну чуприну (Ле, Міжгір’я, 1953, 184); Ззаду на плече Харкевича лягла важка п’ятірня (Голов., Тополя.., 1965, 467).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 423.