П’ЯТИЛІ́ТОК, тка, ч., розм. Людина, тварина, рослина віком у п’ять років. Старе й мале, від п’ятилітка, пішло в тягло, свій оброк понесло (Морд., І, 1958, 43); Винуватці тої катастрофи — два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику (Коцюб., І, 1955, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 422.