ОШИНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ошинува́ти. Частини великих скіфських повозок з добре ошинованими залізом колесами на спицях знаходили .. у похованнях багатих скіфських курганів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 140); // у знач. прикм. Ошиновані колеса трактора, вгрузаючи в землю гусеницями грунтозачепів, обережно котили по валкому, хиткому схилу (Роб. газ., 15.XI 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 837.