ОЦУ́ПКУВАТИЙ, а, е. Невисокий, але міцної будови; кремезний. Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (Коцюб., І, 1955, 319); Біля самого столу опинився Грицько Лисогорко, оцупкуватий хлопець з тривожно-мрійними очима (Речм., Весн. грози, 1961, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 829.