ОХОЧЕКОМО́ННИЙ, а, е, заст. Який належить до вільної кавалерії; нерегулярний. — Рудольф так і мовить про Наливайка, як про охочекомонне військо Острозьких (Ле, Україна, 1940, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 826.