ОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, недок., перех., розм. Виклика́ти в кому-небудь охоту, бажання до чого-небудь; заохочувати. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань (Бичко, Простота, 1963, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 825.