ОХИЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже!..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожеє!.. (Вовчок, І, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Гончар, Таврія, 1952, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 821.