ОХВІ́СТЯ, я, с., збірн.

1. Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст. Кілька юнаків і дівчат клеїли дивовижні.. ковпаки, .. спотворені голови. Тут же й фарбували їх в найрізноманітніші кольори, приклеювали до них якісь пацьорки, охвістя (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 176); * У порівн. З-під куцої гімнастьорки в сержанта виглядала охвістям спідня сорочка (Гончар, III, 1959, 8).

2. перен., зневажл. Поплічники або рештки прибічників якої-небудь розгромленої ворожої групи, ідеології. Імперіалістичні палії воєн живі. Не викорінено дощенту ще й фашистське охвістя (Смолич, Після війни, 1947, 18); У своїх брудних цілях імперіалісти використовують контрреволюційне українське буржуазно-націоналістичне охвістя, що окопалося в капіталістичних країнах (Ком. Укр., 7, 1968, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 821.